Єше Цоґʼял

Єше Цоґʼял

Єше Цоґʼял - головна дружина Магаґуру Падмасамбгави або Ґуру Рінпоче. Її глибоко поважають у регіоні Гімалаїв і часто називають “Матірʼю Єше Цоґʼял”, королевою дакіні. Вважається, що вона Ваджраварагі в людській подобі, а також еманація Тари і Буддалочани. У одній із біографій Ґуру Рінпоче сам звертався до неї як до втілення богині Сарасваті, яка допомагала йому пропагувати вчення Ваджраяни.

У джерелах можна зустріти різний виклад її біографії, подекуди з невідповідностями. Тим не менше, схоже, є згода щодо того, що вона народилася в рік птаха у VIII столітті в долині Драк у Тибеті. У її найвідомішій біографії, яку написав у XVII столітті Такшам Нюден Дордже, згадується про її народження принцесою клану Кхарчен. У інших біографіях даються інакші згадки про її походження, але тибетці часто називають її “Принцесою з Кхарчену”.

Майстер XII століття Ньянґрел Ньїма Озер відкрив терму, яка стала найвідомішою біографією Ґуру Рінпоче під назвою “Мідний Палац” (bka’ thang zangs gling ma). Автором тексту вважають Єше Цоґʼял. У тексті сказано, що їй було шістнадцять, коли майстер узяв її своєю духовною дружиною практикувати в печері Чімпу над монастирем “Самʼє”. У рукописі “Мідний Палац” не вказано, що вона була дружиною імператора Трісонґа Децена, але натомість у інших джерелах Єше Цоґʼял згадується як одна з його королев. Також у цих джерелах зазначено, що імператор офірував її Падмасамбгаві як офіру мандали.

Коли Падмасамбгава давав посвяти своїм сердечним учням, Єше Цоґʼял одержала передачу Ваджракілаї. У літературі з практики Ваджракілаї за той самий період зазначено, що Кхарчен Дза Цоґʼял тримала передачі вчень Кілаї. Сказано, що через цю практику вона досягнула звершення.

Відповідно до тексту “Мідний Палац”, Єше Цоґʼял здобула силу ідеальноі памʼяті, через що вона запамʼятовувала всі вчення, які чула. Її роль у сховку цих учень у вигляді терм, щоб їх могли відкрити в належний час, є визначальною для розвитку буддизму в Тибеті, оскільки саме Єше Цоґ’ял зберегла їх для майбутніх поколінь. Наприкінці життя, коли вона дала останні вчення, вона, як сказано, полетіла прямо до Зандок Палрі, Міднокольорової Гори.

Єше Цоґ’ял підкреслила власну винятковість у збереженні та приховуванні скарбів по всьому Тибету в термі, яку відкрив Ґʼялва Джанґчуб:

Немає нині жодної грудки землі, яку можна взяти в руки,
Без мого благословення.
І час покаже істинність цих слів -
Доказом стане відкриття Скарбів…

Я підкорила собі пʼять першоелементів
І всю землю повсюди Скарбами наповнила.

Чоґʼюр Лінґпа написав зворушливий вірш-благання до Ґуру Рінпоче й Дакіні Єше Цоґʼял, який підкреслює їх досконалий союз:

Утілення всіх переможців, Ґуру Рінпоче,
Хранителько розрізняльної мудрості, Мати Єше Цоґʼял,
Нероздільні відьядгари, Ґуру-Владико й Володарко,
Благаю вас! Даруйте мені ваші благословення!

На українську мову переклав Тарас Жуковський, редагувала Марина Рябикіна. Із оригінальним текстом англійською мовою можна ознайомитися тут.