Позиція
Тепер я би хотів поговорити про позицію дзадзен. Коли ви сидите в повному лотосі, ліва стопа лежить на правому стегні, а права стопа — на лівому. Коли ми так схрещуємо ноги, попри те, що маємо праву й ліву ноги, вони стають одним цілим. Ця позиція виражає єдність дуальності: не два і не одне. Це найважливіше вчення: не два й не одне.
Наше тіло й ум не є двома й не є одним. Якщо ви думаєте, що ваше тіло й ум є щось окреме, це неправильно; якщо ж міркуєте, що вони є одним, це теж хибне уявлення. Наше тіло й ум є водночас двома й одним. Ми зазвичай припускаємо, що якщо щось не є єдиним, то його більше, ніж одне; якщо щось не єдине, воно множинне. Але якщо говорити про справжній досвід, наше життя не лише множинне, але також і єдине. Кожен із нас водночас залежний і незалежний.
Минуть роки, і ми помремо. Якщо думаємо, що смерть — це кінець нашого життя, це хибне розуміння. Але й уявлення, що ми не вмираємо, — теж неправильно. Ми вмираємо, і ми не вмираємо. Саме таке розуміння є правильним.
Дехто може сказати, що наш ум чи душа існують вічно, а вмирає лише фізичне тіло. Але це не зовсім так, адже і ум, і тіло мають свій кінець. І водночас правильно те, що вони існують вічно. І хоча ми кажемо «ум» і «тіло», це насправді дві сторони однієї монети. Це і є правильне розуміння. Тому коли ми приймаємо цю позицію, вона символізує істину.
Коли моя ліва стопа на правій стороні тіла, а права — на лівій стороні, я не знаю, яка є якою. Тож це може бути як ліва, так і права сторона.
Сідаючи в дзадзен, найважливіше тримати спину прямою. Ваші вуха й плечі мають бути на одній лінії. Розслабте плечі й потягніться потилицею до стелі. Підборіддя слід злегка втягнути: коли воно підняте вгору, у вашій позиції немає сили; і ви, ймовірно, дрімаєте.
Щоб додати сили своїй позиції, притисніть діафрагму до хари, або нижньої частини живота. Це допоможе підтримувати фізичний і ментальний баланс. Коли ви намагаєтеся втримувати цю позицію, спершу може бути дещо складно дихати природним чином, але коли ви звикнете до цього, то зможете дихати природно й глибоко.
Руками слід утворити «космічну мудру». Покладіть ліву руку поверх правої, зʼєднайте середні пальці, і злегка торкніться великими пальцями один одного — ніби між ними затиснутий тонкий аркуш паперу — у такому положенні руки утворять гармонійний овал.
Підтримуйте цю універсальну мудру уважно і дбайливо, ніби тримаєте щось дуже цінне. Кисті рук тримайте біля тулуба, а великі пальці приблизно на рівні пупка. Тримайте руки вільно й невимушено, ніби під кожною долонею лежить яйце, яке не можна роздавити.
Не нахиляйтеся вбік, назад чи вперед. Сидіть прямо, ніби ви підтримуєте головою небо. Це не просто форма чи спосіб дихання — це вираження ключового моменту буддизму, досконале втілення вашої природи будди.
Якщо ви хочете по-справжньому зрозуміти буддизм, практикуйте саме так. Ці форми не є засобами досягнення правильного стану ума. Прийняття цієї позиції і є метою нашої практики. Коли ви зайняли правильну позицію, то маєте правильний стан ума, і немає потреби досягати якогось особливого стану.
Якщо ви пробуєте досягнути чогось, ваш ум починає блукати. Майстер дзен сказав би: «Убий Будду!» Убий Будду, якщо Будда існує десь назовні. Убий Будду, бо тобі треба повернутися до власної буддової природи.
Робити щось означає виражати власну природу. Ми не існуємо заради чогось іншого — ми існуємо задля нас самих. Це фундаментальне вчення, яке проявляється в формах, які ми спостерігаємо.
Так само як і під час сидіння, коли ми стоїмо в зендо, існують певні правила. Але їхня мета не в тому, щоб зробити всіх однаковими, але в тому, щоб дати можливість кожному максимально вільно виражати себе.
Наприклад, кожен із нас має власну манеру стояти, тому наша постава базується на пропорціях наших тіл. Коли ви стоїте, ваші пʼяти повинні бути розставлені на відстані ширини вашого кулака, а великі пальці ніг — на одній лінії з центром ваших грудей. Як і в дзадзен, зосередьтеся на нижній частині живота.
Руки також мають виражати вашу сутність. Тримайте ліву руку біля грудей, обхопивши пальцями великий палець, і покладіть на неї праву руку, тримаючи великий палець спрямованим униз, а передпліччя — паралельними підлозі. У такій позиції виникає відчуття, ніби ви тримаєте великий круглий стовп — храмовий стовп, який не дозволяє згорбитися чи схилитися в бік.
Найважливіше — володіти власним фізичним тілом. Якщо ви згорбитеся, то втратите себе: ум почне блукати деінде; і ви вже будете не в тілі. А це не те, що потрібно. Ми маємо бути саме тут, саме зараз! Це ключовий момент.
Вам слід мати своє тіло й свій ум. Усе має існувати в правильному місці, у правильний спосіб — тоді не буде жодних проблем. Якщо мікрофон, яким я користуюся, коли говорю щось, опиниться десь у іншому місці, він не зможе виконувати свою функцію. Коли наше тіло й ум у порядку, усе інше існуватиме в правильному місці й правильним чином.
Але зазвичай, не усвідомлюючи цього, ми намагаємося змінити щось зовні, а не себе, намагаємося взяти під контроль речі поза нами. Проте неможливо впорядкувати щось, якщо ви самі не в порядку.
Якщо ви робите все правильно й своєчасно, усе інше теж упорядковується природним чином. Ви — «бос». Коли бос спить, спочивають усі. Коли бос робить щось правильно, усі робитимуть усе правильно та своєчасно. Це секрет буддизму.
Тому намагайтеся завжди тримати правильну позицію — не лише коли ви практикуєте дзадзен, а повсякчас, коли чимось зайняті. Тримайте правильну позицію, коли керуєте автомобілем, коли читаєте. Якщо ви читаєте згорбившись, ви не можете довго бути бадьорими. Спробуйте. Ви зрозумієте, наскільки важливо тримати правильну позицію.
Це істинне вчення. Учення, які записані на папері, не є істинними. Записані вчення немов їжа для вашого мозку. Звісно, необхідно давати мозку щось поїсти, але важливіше бути собою, практикуючи правильний спосіб життя.
Тому Будда не міг прийняти релігії, які існували за його життя. Він пізнав багато релігій, але не був задоволений їхніми практиками. Він не міг знайти відповідь у аскетизмі чи філософіях. Його цікавило не якесь метафізичне існування, а власне тіло й ум, тут і тепер.
І коли він знайшов себе, він відкрив, що все, що існує, має природу будди. Це було його просвітлення. Просвітлення — це не якесь хороше відчуття чи якийсь особливий стан ума. Стан ума, який існує, коли ви сидите в правильній позиції, — це вже просвітлений стан сам по собі.
Якщо вас не задовольняє стан ума, який ви маєте, сидячи в дзадзені, це значить, що ваш ум десь блукає. Наше тіло та ум не повинні хитатися чи блукати. Прийнявши цю позицію, не слід говорити про правильний стан ума. У вас він уже є. Це висновок буддизму.
Справжній буддизм
Ходьба, стояння, сидіння та лежання — це чотири види діяльності або способи поведінки в буддизмі. Дзадзен не є одним із чотирьох видів діяльності й, відповідно до Доґена Дзендзі, школа Сото не є однією з багатьох буддійських шкіл.
Китайська традиція Сото може розглядатися як одна з численних шкіл буддизму, але шлях Доґена не був «одним із багатьох». Якщо це так, може виникнути питання: чому ми наголошуємо на сидячій позиції чи на тому, що для практики потрібен учитель?
Причина в тому, що дзадзен — це не лише один із чотирьох різновидів поведінки. Дзадзен — це практика, яка охоплює незліченні форми активності; дзадзен бере початок ще до часів Будди й існуватиме завжди. Тому цю сидячу позицію не можна порівнювати з іншими чотирма активностями.
Зазвичай люди наголошують на певній позиції чи певному розумінні буддизму й думають: «Оце буддизм!» Але ми не можемо порівнювати наш шлях із тими практиками, які люди зазвичай мають на увазі. Наше вчення не можна порівняти з іншими буддійськими вченнями.
Ось тому нам слід мати вчителя, який не привʼязується до якогось певного розуміння буддизму. Справжнє вчення Будди включає різні школи. Як буддисти, ми прикладаємо зусилля до того ж, до чого прикладав їх Будда: ми не приєднуємо себе до певної школи чи доктрини.
Але зазвичай, якщо в нас немає вчителя і якщо ми пишаємося власним розумінням, то втрачаємо первісну характеристику вчення Будди, яка містить усі різноманітні вчення.
Сидіти так означає бути самим Буддою
Оскільки Будда був засновником цього вчення, люди умовно назвали його вчення «буддизмом», але насправді буддизм не є якимось конкретним вченням. Буддизм — це всього лише істина, яка вміщує в собі безліч форм істини.
Практика дзадзен — це практика, яка охоплює різні життєві активності. Тому ми не наголошуємо лише на сидячій позиції. Як сидимо — так і діємо. Ми вчимося діяти через сидіння, і це найосновніша форма діяльності для нас. Саме тому ми практикуємо дзадзен таким чином.
Навіть якщо ми практикуємо дзадзен, нам не слід називатися школою дзен. Ми просто практикуємо дзадзен, беремо приклад із Будди; тому ми практикуємо. Будда навчав нас, як діяти, через саму практику; тому ми сидимо.
Робити щось, жити в кожному моменті, означає тимчасово діяти як Будда. Сидіти таким чином означає бути самим Буддою, бути тим, ким був історичний Будда. Це саме стосується всього, чим ми займаємося. Кожна дія є активністю Будди.
Оскільки люди не мають такого розуміння Будди, вони думають, що найважливішим є те, що вони роблять, не усвідомлюючи, хто насправді діє. Люди вважають, що це вони роблять різні речі, але це насправді Будда діє через них.
Кожен із нас має власне імʼя, але всі ці імена — це різні імена одного Будди. Кожен із нас має багато занять, але ці заняття всі є заняттями Будди. Не знаючи цього, люди роблять акцент на певній діяльності.
Коли вони наголошують на дзадзені, це несправжній дзадзен. Зовні може здаватися, ніби вони сидять так само, як Будда, але їхнє розуміння практики зовсім інше. На їх думку, ця сидяча позиція є просто однією з чотирьох базових позицій людини, і вони думають: «Зараз я зайняв цю позицію».
Але дзадзен — це всі позиції, і кожна позиція є позицією Будди. Таке розуміння і є правильним розумінням позиції дзадзен. Якщо ви практикуєте таким чином — це буддизм. Це надзвичайно важливий момент.
Отже, Доґен не називався вчителем Сото чи учнем Сото. Інші люди можуть називати нас школою Сото, але немає підстави, щоб ми себе називали Сото. Вам не слід навіть використовувати назву Сото.
Жодна школа не повинна вважати себе окремою школою — це лише одна з умовних форм буддизму. Але допоки різні школи не зрозуміють це і продовжуватимуть називатися певними іменами, нам доводиться приймати умовну назву «Сото». Але я хочу це прояснити. Насправді ми ніяка не школа Сото. Ми навіть не дзен-буддисти, ми просто буддисти. Якщо ми це розуміємо, ми справді є буддистами.
Учення Будди — скрізь. Сьогодні йде дощ — і це теж вчення Будди. Люди думають, що їх власний шлях чи їх релігійне розуміння — це шлях Будди, не усвідомлюючи, що вони чують, що роблять і ким є.
Релігія — це не якесь певне вчення. Релігія скрізь. Ми маємо розуміти наше вчення саме так. Нам слід забути все про якесь певне вчення; нам не слід задавати питання про те, що добре чи погано. Не має бути жодного особливого вчення. Учення — в кожному моменті, у самому існуванні. Це і є справжнє вчення.
Із «Свідомість дзен, свідомість початківця: ювілейне видання до 50-ї річниці», Сунрю Судзукі (Shambhala Publications, за домовленістю з John Weatherhill, Inc.).
Переклад українською: Тарас Жуковський.
Редагування: Ірина Верлюк та Марина Рябикіна.
Comments
Post a Comment